Пошивалов Володимир Павлович

Учений-механік; народився в м. Дніпропетровську, 30 квітня 1955 року. Диплом механіка, Дніпропетровський державний університет, 1972; кандидат технічних наук, Калінінський політехнічний інститут, 1983; старший науковий співробітник за спеціальністю «Динаміка, міцність машин, приладів і апаратури», 1990; доктор технічних наук, Київський політехнічний інститут, 1993; професор за спеціальністю «Динаміка і міцність машин», 1999.

Інженер, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи Інституту технічної механіки НАН України і ДКА України, з 1977; професор Дніпровського національного університету ім. О. Гончара за сумісництвом, 1999-2021. Член експертної групи з оцінювання ефективності діяльності наукових установ з інженерно-технічних наук МОН України. Входив до складу експертної групи з розгляду робіт, представлених на здобуття Премії Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій за пріоритетним напрямом інноваційної діяльності.

Член двох спеціалізованих вчених рад по присудженню наукового ступеня доктора наук в Дніпровському національному університеті ім. О. Гончара та Національному університеті "Запорізька політехніка".

Відомий вчений в галузі довготривалої міцності та довговічності конструкцій. Автор низки фундаментальних результатів з розв’язання задач нелінійного деформування та випинання в умовах повзучості конструктивно ортотропних та ізотропних оболонок з урахуванням миттєвих пластичних деформацій, історії навантаження і пошкоджуваності матеріалу, з розробки підходів до управління надійністю функціонування ергатичних систем, методів підвищення надійності і довговічності елементів конструкцій за рахунок збудження процесів самоорганізації, методів та методик оцінки можливості продовження експлуатації складних технічних систем після закінчення гарантійних строків, а також створення науково-методичного та програмного забезпечення по розрахунку часу руйнування елементів конструкцій, які працюють у складних режимах навантаження і при високих температурах.

Має понад 170 наукових друкованих праць, у тому числі три монографії: