У переддень Дня працівників ракетно-космічної галузі України згадаємо Анатолія Петровича Алпатова – видатного вченого, який, на жаль, передчасно і неочікувано пішов із життя.
Українська наука у сфері механіки та космічних досліджень зазнала непоправної втрати – 13 березня 2026 року пішов з життя завідувач відділу системного аналізу та проблем керування Інституту технічної механіки НАН України і ДКА України, Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор Алпатов Анатолій Петрович (26.08.1941 – 13.03.2026).
Ще у шкільні роки після складання іспитів він був зарахований до Дніпропетровської спеціальної середньої школи Військово-Повітряних сил. Хоча згодом школу було закрито у зв’язку зі скороченням радянської армії, його інтерес до польотів подолав усі життєві негаразди. Після закінчення Казанського авіаційного інституту Анатолій Петрович став фахівцем у галузі ракетно-космічної техніки та пройшов великий професійний шлях – від інженера до завідувача наукового відділу, від аспіранта до члена-кореспондента НАН України.
Анатолій Петрович Алпатов – відомий учений у галузі динаміки керованих багатоелементних механічних систем, член-кореспондент НАН України за спеціальністю «Механіка» (2018 р.), доктор технічних наук (1988 р.), професор, Заслужений діяч науки і техніки України (1997 р.), член-кореспондент Міжнародної академії астронавтики (2014 р.), лауреат премії НАН України імені М. К. Янгеля, почесний професор Харбінського технічного університету (КНР, 2016 р.).
Він був відзначений численними нагородами: медаллю «За доблесну працю» (1970 р.), медаллю ім. акад. М. Янгеля (1990 р.), медаллю «60 лет КБ «Южное» (2014 р.), почесними грамотами ЦК КПРС (1987 р.) та Верховної Ради України (2008 р.), пам’ятними відзнаками НАН України (2018 р., 2024 р.).
Початок його творчого шляху пов’язаний із ДП «КБ «Південне», де після закінчення інституту він брав участь у розробці ракетно-космічної техніки. Подальша діяльність Анатолія Петровича була нерозривно пов’язана зі становленням і розвитком Інституту технічної механіки. Після навчання в аспірантурі (1970–1973 рр.) він захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Динаміка, балістика та керування рухом літальних апаратів», а згодом – і докторську. Його науковий авторитет зростав разом із професійним шляхом – від молодшого наукового співробітника до директора СКТБ ІТМ НАН України та завідувача відділу.
Анатолій Петрович виконав низку актуальних фундаментальних досліджень, присвячених розробці методів моделювання та аналізу керованого руху багатоелементних механічних систем. Він розвинув теорію рухомого керування механічних систем, досліджував динаміку космічних апаратів у перехідних і стабілізованих режимах руху. Значний внесок зроблено у вивчення динаміки складних великогабаритних систем, зокрема сонячних електростанцій космічного базування, а також у теорію руху твердих тіл, з’єднаних односторонніми зв’язками, і теорію маніпуляційних механічних систем. Результати цих досліджень дали змогу вирішити низку важливих практичних завдань, зокрема пов’язаних зі створенням космічного маніпулятора для апарата багаторазового використання «Буран».
В останні роки основними напрямами його наукової діяльності були системний аналіз проблем космічної галузі, системи управління з використанням штучного інтелекту, динаміка космічних апаратів і комплексів, дистанційне зондування Землі, електродинамічні космічні тросові системи, автономні космічні системи, питання запобігання засміченню навколоземного простору, системи орбітального сервісу, промислові космічні платформи, а також проблеми протидії глобальному потеплінню.
Творчий доробок ученого налічує понад 300 наукових праць, серед яких 18 монографій. Він підготував 4 докторів і 13 кандидатів наук, 1 доктора філософії. Анатолій Петрович активно займався педагогічною та громадською діяльністю: до останніх днів був гарантом освітньо-наукової програми підготовки докторів філософії і науковим керівником аспірантів інституту, працював професором і завідувачем кафедри медичної кібернетики та обчислювальної техніки Дніпропетровської державної медичної академії, професором кафедри спеціалізованих комп’ютерних систем Українського державного хіміко-технологічного університету, був членом спеціалізованих вчених рад і редколегій наукових журналів, а також низки наукових і координаційних органів НАН України.
Він активно працював і на міжнародному рівні: як експерт брав участь у роботі Міжагентського координаційного комітету з космічного сміття (IADC), де разом із науковцями різних країн долучався до вирішення глобальної проблеми засмічення навколоземного простору. Також співпрацював із Північно-західним політехнічним університетом Китаю як професор-консультант.
Анатолій Петрович Алпатов був не лише видатним ученим, а й мудрим, принциповим керівником, уважним наставником і щирою людиною. Колеги, друзі та учні збережуть про нього світлу і вдячну пам’ять.
Підготовлено відділом системного аналізу та проблем керування
