На основі негалілеївої моделі концептуального простору-часу розроблено нову теорію руху тіл, що деформуються, і створено оригінальні математичні моделі, що представляють опис динаміки механічних і термомеханічних процесів у вигляді єдиної системи рівнянь. Запропоновано новий підхід до математичного опису динаміки великої космічної конструкції як тіла, що деформується.
Розроблено методологічні основи адаптивно-робастного керування орієнтацією сонячних космічних електростанцій – нового класу об’єктів керування, які істотно відрізняються від КА, що використовувалися раніше та експлуатуються в нинішній час на орбітах. Створення таких електростанцій є одним з перспективних шляхів розвитку енергетики.
Реалізація необхідної точності форми відбивної поверхні при створенні великих (десятки метрів діаметром) космічних рефлекторів є складною технічною проблемою, актуальність якої обумовлено інтенсивним розвитком радіоастрономії, супутникового зв’язку, геліоенергетики. У відділі було виконано комплекс досліджень процесів формоутворення великогабаритного космічного рефлектора вантової конструкції. На основі методів рухомого керування, раніше розвинених у відділі, продовжено дослідження проблеми рухомого керування великими космічними конструкціями з використанням тиску сонячного випромінювання.
